- 24 Січня, 2026
- 7:27 pm
- В світі
24 січня 2026 року ізраїльський військовий аналітик Ігаль Левін сформулював думку, яка рідко звучить вголос, але майже завжди підтверджується практикою. Держави та квазідержавні проекти вмирають не в момент гучних заяв і не на прес-конференціях. Вони вмирають раніше — коли від них починає йти капітал.
Як відправну точку він нагадав епізод 2017–2018 років. Тоді один з ключових економічних чиновників Демократична автономна адміністрація Північно-Східної Сирії прямо говорив: проект нежиттєздатний. Не тому, що погана ідея або люди, а тому що відсутній приплив західних інвестицій. А без них неможливо побудувати ні індустрію, ні стійке виробництво.
Йдеться про територію, яку курди називають Рожава. Політичний експеримент, курдське ядро, прихильники ідей Абдулла Оджалан, плюс арабські племінні райони. На папері — автономія. В реальності — зона хронічного інвестиційного ризику.
Чому капітал туди не пішов, Левін пояснює без дипломатії. Навіть якщо винести за дужки Асада, Росію, Іран і зміну конфігурацій сирійської влади, залишається Туреччина. Для Анкари будь-які апочистські структури — це території, які розглядаються як ворожі і підлягають зачистці. Сьогодні чи завтра — питання часу, а не принципу.
У такій ситуації виникає базове економічне питання. Хто буде вкладати гроші в регіон, який не здатний захистити активи і власність? Відповідь очевидна. Великий капітал не заходить туди, де немає гарантії, що завтра все це не буде знищено або експропрійовано.
Саме тому теза того самого економічного чиновника виявилася точною. Без західного капіталу подібні конструкції не виживають. Це не моральна оцінка і не політична позиція — це холодна економічна логіка, яку ми сьогодні спостерігаємо на сирійському прикладі.
Далі Левін переносить цю логіку в ширший контекст. Він нагадує слова данського військового аналітика Нільсена: поки аматори стежать за форумами, переговорами і заявами, професіонали дивляться тільки на одне — на гроші. Хто, скільки і на яких умовах виділяє ресурси.
Звідси — важливий маркер. Зрозуміти, що Україна «злита», можна буде не за риторикою, а за бюджетом. У момент, коли партнери почнуть говорити правильні слова — «ви герої», «ви мужньо тримаєтеся», — але при цьому суми допомоги стануть символічними або зникнуть зовсім. Поки цього не відбувається. Отже, ставка зберігається.
Часто у відповідь наводять приклад Афганістан. Але і тут, за логікою Левіна, все читається задовго до фіналу. Політичне рішення про вихід було оформлено у 2020 році, сам вихід — влітку 2021-го. А ось відтік капіталу почався ще у 2015 році: інвестиції згорталися, національні проекти втрачали фінансування, довгострокові програми закривалися. Для тих, хто дивився на цифри, розв’язка була очевидна за роки до евакуації.
З цього випливає жорсткий, але універсальний висновок. Будь-хто, хто мріє побудувати державу або стійкий політичний проект, повинен розуміти: без великого зовнішнього капіталу — західного або, в крайньому випадку, китайського — він не виживе. А капітал приходить тільки туди, де є сила.
Під силою тут розуміється не лозунг і не харизма лідера. Армія, поліція, суди, працююча правова система, здатність гарантувати недоторканність приватної власності і вкладень. Без цього вибір завжди один з трьох: професійний тероризм як джерело фінансування (приклад — ХАМАС), аграрна вольниця з отаманщиною і хронічною кризою, або відхід у сірі економіки — від наркотрафіку до напівдикого виживання.
Саме тому, резюмує логіка Левіна, гроші завжди йдуть першими. Не через емоції і не через ідеологію, а тому що капітал краще інших відчуває момент, коли проект перестає бути захищеним. Цей сигнал варто читати уважніше будь-яких промов — рівно так, як це робить НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency.
