Чотири представники України та дві письменниці з Ізраїлю увійшли до списку дев’яти лауреатів Ордена миру Вікторіанського книжкового клубу за 2026 рік. Про нагородження 24 жовтня 2026 повідомило українське видання SKNews. Серед нагороджених — чернігівський письменник Сергій Дзюба, Валентина Чайковська з Рішон-ле-Ціона та Римма Ульчина з Ашдода.
Автор: Антон Пшедынський
Однак це не британський державний орден: нагорода заснована літературними та громадськими організаціями. Достовірної опублікованої історії її вручення поки немає.
Дві ізраїльські письменниці — дві різні біографії
Валентина Чайковська народилася в Луцьку — місті на північному заході України, адміністративному центрі Волинської області. Вона закінчила Львівський політехнічний інститут, працювала інженером і викладачем.
У 1998 році репатріювалася в Ізраїль. Репатріацією в Ізраїлі називають переїзд євреїв та членів їхніх сімей за Законом про повернення.
У Рішон-ле-Ціоні вона продовжила літературну роботу: з 2008 по 2016 рік керувала об’єднанням «Рішон», яке проводило зустрічі та літературні вечори.
Її вірші та проза виходили в Ізраїлі та за його межами. У 2024 році німецьке видавництво Stella-Verlag випустило її збірку оповідань «Люби її» обсягом 197 сторінок.
Римма Ульчина народилася в Москві і приїхала з сім’єю в Ізраїль у 1990 році. Вона пов’язана з літературним життям Ашдода, пише прозу і публіцистику.
Серед її книг — «Містичний роман», «Береніка, або Стрибок у часі» і «Послання небес, або Нереальний детектив».
У «Береніці» історія сучасної героїні переплітається з долею царівни Береніки — представниці династії Іродіад, яка жила в I столітті в давній Юдеї, на території сучасного Ізраїлю.
У 2011 році в Ашдоді Ульчина отримала спеціальний приз «Золоте перо» за серію журналістських інтерв’ю «Візаві».
Важливо не змішувати їхні біографії: Чайковська — уродженка України, Ульчина — уродженка Москви. Обидві представляють Ізраїль у списку нинішніх лауреатів.
Українські лауреати і книги про війну
Сергій Дзюба — чернігівський журналіст, поет, прозаїк і керівник Міжнародної літературно-мистецької академії України. Він співавтор документальної серії «Чернігів у вогні» про опір російському вторгненню.
Чернігів — обласний центр на півночі України, який російська армія намагалася захопити навесні 2022 року.
Перший том вийшов у 2022-му. П’ятий, «Форпост: люди, які тримають Україну», опублікований влітку 2026 року. За каталогом Чернігівської обласної бібліотеки, в ньому 1035 сторінок свідчень військових, волонтерів і жителів регіону. Презентація відбулася 18 вересня в Чернігові.
Юрій Работін — журналіст і письменник з Одеси, заслужений журналіст України. У серпні 2026 року йому виповнилося 70 років. Більше півстоліття він працює в журналістиці; з 1996 року очолює Одеську регіональну організацію Національної спілки журналістів України.
Його біографія незвичайна: у молодості працював на суднобудівному заводі, закінчив морехідну школу, плавав на пасажирському судні «Максим Горький», потім став газетним кореспондентом.
Олег Дрямін — поет, прозаїк і художник, пов’язаний з Одесою. Народився в 1956 році в Сарапулі, вірші публікує з 1974 року, член Національної спілки письменників України з 1997-го.
Серед його збірок — «Бузковий гай», «Кольорові дзеркала», «Джерела і струни». Він також лауреат літературної премії імені Костянтина Паустовського 2013 року. У жовтні 2026 року Одеська міська бібліотека імені Франка присвятила йому відеоматеріал до 70-річчя.
Тетяна Мунтян — українська поетеса, яка бере участь у міжнародних літературних проектах. Її вірш про перші дні російського вторгнення опублікований в українській добірці «Вірші про війну».
Ім’я Мунтян також присутнє серед учасників міжнародної антивоєнної літературної антології. У березні 2026 року організатори іншого літературного конкурсу оголосили її лауреатом премії імені Антуана де Сент-Екзюпері. Розгорнутих незалежних біографічних відомостей про неї поки небагато.
НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency
Що відомо про Орден миру та його історію
Ініціаторами нагороди в повідомленні організаторів названі Академія літератури, мистецтв і комунікацій, Всесвітня асоціація G.L.O.R.I.A. з Франкфурта-на-Майні та представництво Вікторіанського книжкового клубу в Україні.
Орден заявлений як заохочення за внесок у мир, гуманізм, збереження культурних цінностей і підтримку творчих людей.
Але документованої історії премії — року заснування, переліку лауреатів минулих років, відкритого положення про конкурс і складу журі — знайти не вдалося.
Не опубліковані і точні місця і дати церемоній, хоча організатори повідомляють про вручення в п’яти країнах. Слово «Вікторіанський» не доводить зв’язку з епохою королеви Вікторії або британською державною нагородною системою.
Олена Ананьєва очолює G.L.O.R.I.A., названу серед засновників, і одночасно вказана серед лауреатів від Німеччини. Про порушення це не свідчить, але порядок відбору нагороджених залишається неясним.
У переліку дев’ять осіб з чотирьох країн: окрім українців та ізраїльтян, Олена Ананьєва з Німеччини, Жоанн Бушар і Мартін Годро з Канади.
П’ята країна — Великобританія — вказана тільки серед місць проведення церемоній.
Повідомлення SKNews і Національної спілки письменників України засновані на одному тексті прес-служби академії, а не на незалежних протоколах нагородження.
Чому ця історія стосується Ізраїлю
У ізраїльської літератури давно є автори з біографіями, що починалися в Україні.
Наприклад, Хаїм Хазаз, уродженець українських Сидоровичів, став першим лауреатом Державної премії Ізраїлю з літератури. Його історію НАновини розповідали окремо.
Порівнювати цю державну нагороду з нинішнім громадським орденом було б неправильно.
А ось книги двох ізраїльських письменниць і документальна праця авторів з Чернігова заслуговують на увагу незалежно від статусу премії. Саме їхній зміст і доступність читачам варто оцінювати насамперед.