У Стрию готують відновлення Великої синагоги 1817 року — будівлі, що пережила Голокост і радянську спробу перетворити її на басейн

19 вересня 2026 року на Carpathian 8 Summit у Буковелі Стрийська міська рада та благодійний фонд «Спадщина UA» підписали меморандум про відновлення Великої синагоги Стрия та створення на її основі культурного центру. Від міста документ підписав мер Олег Канівець, від фонду — його засновниця Ганна Гаврилів.

Ось вона на карті – https://maps.app.goo.gl/Wg42zrAuRuxAb4Z78

Стрий — місто Львівської області на заході України, південніше Львова. В ізраїльських, польських, німецьких та єврейських документах назву можна зустріти в кількох формах: Stryj, Stryi, Стрий, סטרי. Це одне й те саме місто.

Новина сама по собі коротка. Але якщо розгорнути за нею історію будівлі, виходить вже зовсім інший масштаб: синагога 1817 року, величезна єврейська громада Стрия, пожежа XIX століття, Голокост, люди, замкнені всередині перед відправкою в Белжець, радянський склад, майже розпочата переробка під басейн, десятиліття руйнування, нащадки стрийських євреїв в Ізраїлі — і лише тепер нова спроба придумати будівлі майбутнє.

Причому саме спроба. Будівельні роботи ще не розпочалися.

Автор: Олена Гунько.

19 вересня: поки меморандум, а не реставрація

Після підписання меморандуму сторони домовилися спільно готувати проект, шукати фахівців, міжнародних партнерів та фінансування. Після відновлення будівлю хочуть використовувати як культурний простір, зберігши її архітектурну та історичну цінність. Сьогодні вона належить територіальній громаді Стрия, не використовується і фактично залишається руїною.

Це розрізнення принципове. Поки немає опублікованого бюджету, затвердженого архітектурного проекту, підрядника або дати, коли робітники дійсно зайдуть на об’єкт. Наступний етап сторони збираються проводити вже в Стрию за участю українських та міжнародних партнерів.

І тут треба відразу прибрати ще одну можливу плутанину: «Спадщина UA» не є єврейським фондом. Це українська організація, яка працює з історичною архітектурою та культурною спадщиною. У даному випадку вона разом з містом береться за пам’ятник саме єврейської спадщини.

Модель теж обрана не музейно-консерваційна. Ганна Гаврилів говорить про повернення минулого в сучасне життя міста — тобто про так зване адаптивне використання, коли історичний об’єкт не просто ремонтують, закривають і знову залишають без функції. Яким саме буде культурний центр всередині — з постійною експозицією єврейської історії, меморіальним простором Голокосту, залом заходів чи всім цим одночасно — поки публічно не вирішено.

1817 рік. Велика синагога з’являється в старому єврейському кварталі

Євреї жили в Стрию задовго до XIX століття. Джерела фіксують єврейське населення міста щонайменше з XVI століття; у 1576 році король Стефан Баторій дозволив євреям селитися і купувати нерухомість у місті, а в 1689-му громада отримала дозвіл побудувати нову дерев’яну синагогу замість зруйнованої попередньої.

Велику кам’яну синагогу, від якої сьогодні залишилися стіни, побудували в 1817 році. Документи 1827 року вже фіксують у Стрию дві синагоги: одну 1817-го, другу 1821 року. Це допомагає розібратися з датами, тому що в довідниках поруч з Великою синагогою можна зустріти і інший рік — 1858.

1858-й — це не початок історії будівлі, а велика реконструкція. Після неї синагога набула більш виражених класицистичних рис. Саме тому в різних описах пам’ятника можуть сусідити XIX століття, 1817-й, 1858-й і кінець XIX століття — йдеться не обов’язково про помилку, а про різні будівельні етапи.

І ця будівля ще кілька разів змінювалася. Вона взагалі виявилася набагато менш «застиглою в часі», ніж здається по нинішній цегляній оболонці.

Пожежа 1886 року змінила її ще раз

17 квітня 1886 року Стрий охопила величезна пожежа. Постраждала значна частина міста, вогонь зачепив і Велику синагогу.

Після відновлення її архітектура змінилася: з’явилися орієнтальні та неомавританські деталі, які добре видно на довоєнних фотографіях. Дослідниця синагог Оксана Бойко пов’язує цей етап з будівельними роботами після пожежі і допускає можливу участь відомого львівського архітектора Юліана Захаревича. Але це саме дослідницька гіпотеза, остаточно підтвердженого документа про авторство Захаревича немає.

Є і цікава деталь епохи: після пожежі імператор Франц Йосиф виділив кошти на відновлення стрийського костелу і синагоги. Відновлювальними роботами в місті в 1886–1887 роках керував архітектор Сильвестр Гавришкевич.

Тож звичний за старими листівками вигляд Великої синагоги — це вже результат кількох життів однієї будівлі.

За воротами з менорою вміщувалася тисяча людей

Від старої синагоги сьогодні залишилися передусім стіни, частини архітектурного декору та металева брама. Її решітка виконана з мотивом менори, нижче збереглися зірки Давида. Колись до головного входу вели широкі сходи, а на воротах був напис на івриті: «Це ворота Господа, праведники увійдуть у них».

Всередині все виглядало зовсім інакше, ніж зараз.

Уродженець Стрия, письменник Юліан Стрийковський, згадував величезне приміщення приблизно на тисячу молільників. Жіноча частина розташовувалася на два рівні — для місцевого ортодоксального середовища такий устрій навіть викликав суперечки. У центрі знаходилася біма, де читали Тору, на східній стіні — Арон ха-Кодеш зі свитками. Стіни були блакитними, з біблійними розписами: Ноїв ковчег, жертвоприношення Ісаака, Мойсей зі скрижалями. Світло проходило через великі вікна з кольоровими вітражами, з стелі звисали латунні світильники.

Велика синагога при цьому не стояла окремо посеред міста. Вона знаходилася в старому єврейському кварталі на Божничій площі; поруч були Бейт-га-Мідраш — дім навчання і молитви, міква, єврейська лікарня, інші молитовні будівлі.

Там молилися за ашкеназьким обрядом. У джерелах згадується навіть окремий міньян стрийських візників і власників кінних екіпажів — маленька побутова деталь, але через неї краще видно, що це було живе громадське простір, а не просто «пам’ятник архітектури».

У деякі роки євреї складали майже половину Стрия

У 1880 році в місті жили 5 245 євреїв — 41,62% населення. До 1910 року єврейське населення перевищило десять тисяч осіб, перед Другою світовою війною йшлося приблизно про 12 тисяч.

Яд Вашем наводить трохи іншу часову точку: на початку 1930-х у Стрию жили близько 11 тисяч євреїв — приблизно третина населення міста. Працювали єврейська лікарня, сирітський дім, благодійні товариства, бібліотеки, школи, сіоністські рухи, Бунд, «Агудат Ісраель»; місцеве відділення «Ха-Шомер ха-Цаїр» було найбільшим у Галичині.

Тобто Велика синагога була не будівлею маленької релігійної групи на периферії Стрия. Вона знаходилася всередині одного з головних людських світів самого міста.

І тут НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency вже не вперше стикаються з тією ж проблемою: сучасна людина бачить в Україні стару синагогу і сприймає її як окремий «єврейський об’єкт», хоча до Шоа такі будівлі були частиною повсякденної міської тканини. У нашому матеріалі про експедицію з Єрусалима по більш ніж 30 синагогам Поділля ми показували саме це: іноді від величезного єврейського середовища сьогодні залишається одна будівля, кладовище і кілька архівних фотографій.

Вересень 1939-го: приходить СРСР, але синагоги ще відкриті

Після розділу Польщі Стрий спочатку зайняли німецькі частини, а через кілька днів місто перейшло під контроль СРСР.

Радянська влада закрила єврейські партії та незалежні громадські установи, поступово припинилася приватна торгівля, активістів і частину біженців депортували вглиб Радянського Союзу. Але одна деталь в енциклопедії Яд Вашем звучить досить несподівано: синагоги поки залишалися відкритими.

Тобто Велика синагога продовжувала бути молитовним простором практично до німецького нападу на СРСР.

2 липня 1941 року німці зайняли Стрий. Далі історія будівлі перестає бути тільки історією архітектури.

3 вересня 1942 року: близько трьох тисяч євреїв замикають у синагозі

3 вересня 1942 року у Стрийському гетто почалася велика акція, що тривала три дні. Німецькі сили зібрали близько трьох тисяч євреїв у синагозі, а потім залізницею депортували їх у табір смерті Белжець. Разом з ними відправили близько двох тисяч євреїв із сусіднього Сколе; ще приблизно 500–600 осіб були вбиті на місці під час затримань.

Яд Вашем у цьому епізоді пише саме про синагогу. І коли далі йтиметься про культурний центр, обійти цей шар історії вже не вдасться: простір, побудований для молитви, використовували як місце тимчасового ув’язнення перед депортацією на смерть.

Восени 1942-го вбивства і депортації продовжилися. У жовтні відбулася нова велика акція, у листопаді ще близько півтори тисячі осіб вивезли в Янівський табір і Белжець. У лютому — березні 1943 року були вбиті ще приблизно тисяча євреїв.

Але для самої Великої синагоги попереду був ще один епізод.

22 травня 1943-го: понад тисячу осіб знову опиняються всередині

22 травня 1943 року почалася ліквідація Стрийського гетто. Німецькі поліцейські оточили територію, понад тисячу євреїв зібрали і буквально набили у Велику синагогу. Там їх тримали кілька днів без води і їжі. Потім вивели на місцеве єврейське кладовище і вбили.

3 червня німці та їхні помічники продовжили викурювати людей з укриттів: будинки підпалювали, підвали затоплювали, у бункери кидали вибухівку. Влітку були знищені залишки в місті єврейських робочих таборів.

Велика синагога тому є одразу двома пам’ятниками. Один — життя єврейського Стрия. Другий — його знищенню.

НАновини вже розбирали, чому пам’ять про Голокост у невеликих українських містах часто залишається куди менш відомою, ніж історія найбільших місць масового вбивства. В окремому матеріалі ми розповідали, чому місцева історія Шоа поступово випадає з пам’яті міст. Стрий показує цю проблему буквально стінами.

Але нинішню руїну зробили не нацисти

На цьому місці легко допустити історично красиву, але неправильну фразу: «синагога була зруйнована під час Голокосту».

Ні.

Будівля фізично пережила війну. На фотографії 1964 року синагога ще стоїть з дахом. Після війни її релігійну функцію не відновили, радянська влада використовувала приміщення як склад.

Справжній перелом у стані будівлі стався пізніше. У 1980-ті тут вирішили зробити плавальний басейн. Заради перебудови демонтували склепінчастий дах і частину історичних конструкцій, але сам басейн так і не побудували. Після зняття покрівлі вода, мороз і рослини стали руйнувати цеглу вже постійно.

Вийшла досить дика історія. Синагога пережила німецьку окупацію, хоча всередині неї людей тримали перед депортацією і вбивством, а величезну частину архітектурної цілісності втратила вже через десятиліття — під час радянської перебудови, яку не закінчили.

Сьогодні видно стіни, залишки декоративних елементів, ворота з менорою і Маген Давидами. Внутрішнє життя будівлі майже зникло.

А пам’ять про Стрий тим часом перемістилася в Ізраїль

Після знищення громади значна частина її пам’яті продовжила існувати вже за межами міста.

У 1962 році в Тель-Авіві вийшла Sefer Stryj — «Книга Стрия». Видавцем вказана Організація вихідців із Стрия в Ізраїлі — ארגון יוצאי סטרי בישראל. У книзі є розділи на івриті, ідиші та англійській, історія громади, спогади колишніх жителів і матеріали про знищений єврейський Стрий.

Для таких міст йизкор-бух — меморіальна книга знищеної громади — часто виявляється чимось на кшталт винесеного за кордон міського архіву. Людей вже немає, установи зникли, інтер’єри зруйновані, зате колишні жителі встигли записати як виглядали вулиці, хто де молився, які були школи, хто служив у синагозі.

В Ізраїлі існує і окремий меморіал загиблим євреям Стрия на кладовищі Нахалат-Іцхак в Гіватаїмі. Центр єврейського мистецтва Єврейського університету вказує, що пам’ятник був створений за ініціативою об’єднання вихідців із Стрия; на ньому на івриті увічнена пам’ять громади, загиблої в Шоа.

Тобто ізраїльський зв’язок тут не придуманий заради сьогоднішнього матеріалу. Вона існує десятиліттями.

Єврейський університет документував саму синагогу

Є ще більш пряма лінія.

Центр єврейського мистецтва Єврейського університету в Єрусалимі документував Велику синагогу Стрия в 1993 і 1997 роках. У його базі зберігся окремий масив з десятків зображень будівлі; об’єкт класифікований як ашкеназька синагога XIX століття з неомавританськими рисами.

Для майбутнього відновлення ці матеріали можуть виявитися цілком практичними, а не тільки академічними. Коли будівля десятиліттями стоїть без даху, фотографія двадцяти- або тридцятирічної давності іноді зберігає деталь, якої сьогодні вже немає.

У серпні 2026 року фахівці того ж Центру знову їздили по Україні і документували історичні синагоги Поділля. НАновини докладно розповідали про цю експедицію: понад тридцять об’єктів оглядали, фотографували і фіксували до того, як подальше руйнування або війна змінять їх остаточно.

Є і ширший український проект збереження єврейської спадщини в цифрі — про нього ми писали окремо.

У 2017 році Велику синагогу вже рятували руками

Нинішній меморандум не виник на порожньому місці. До нього були люди, які приходили до руїни без великого бюджету і просто починали з того, що могли зробити.

У 2017 році депутат місцевої ради Петро Куритник розповідав на круглому столі збереження єврейської спадщини у Львові, що Велика синагога стала одним з його основних проектів. Почали з відновлення оригінальних металевих воріт, потім прибирали сміття всередині будівлі, вирізали дерева і кущі, які вже росли в стінах і на цегляній кладці.

До роботи підключалися волонтери Lviv Volunteer Center при Всеукраїнському єврейському благодійному фонді «Хесед-Ар’є», а також місцеві студенти. У вересні 2017 року Стрий відвідала американка Donna Kerner, нащадок місцевої єврейської родини; з її допомогою вдалося залучити техніку, щоб прибрати рослини з верхніх частин високої руїни.

І ось тут виявляється цікава спадковість. Вже тоді обговорювався варіант майбутнього арт-центру і культурного простору з експозицією про історію єврейської громади Стрия. Тобто ідея, яка зараз з’являється в меморандумі 2026 року, в якомусь вигляді звучала майже десять років тому.

На вході на той час вже були пам’ятні знаки, встановлені ще в 1990-ті ізраїльськими вцілілими і нащадками євреїв Стрия.

Тоді чому в новому проекті поки не названі єврейські організації?

Питання напрошується, особливо якщо знати всю попередню історію.

У новому проекті офіційно фігурують Стрийська міська рада і «Спадщина.UA». На момент публікації ми не знайшли підтвердження, що «Хесед-Ар’є», єврейська громада України, Єврейський університет в Єрусалимі, організація вихідців із Стрия в Ізраїлі або інший ізраїльський фонд вже увійшли в проект як офіційні партнери.

Але робити з цього висновок про чиєсь виключення було б рано. Сам меморандум якраз передбачає наступний етап із залученням українських та міжнародних партнерів і пошук зовнішнього фінансування.

Carpathian 8 Summit для цього був цілком підходящим місцем. Форум проходив 18–20 вересня 2026 року в Буковелі і об’єднав представників восьми країн Карпатського регіону, інституцій ЄС, бізнесу, місцевих громад і міжнародних партнерів. 19 вересня на майданчику працював стенд Ukrainian Cultural Heritage Fund, де окремо говорили про збереження, відновлення спадщини і міжнародну підтримку таких проектів.

Але гроші і міжнародна площадка — тільки частина завдання. Тут ще належить визначити, хто буде відповідати за зміст пам’яті всередині відновленої будівлі, і це вже питання не менш складне ніж покрівля або кладка.

Пояснення для ізраїльського читача: що тут може бути незрозуміло

Стрий — місто Львівської області на заході України, південніше Львова. В ізраїльських, польських, німецьких та єврейських документах назву можна зустріти в кількох формах: Stryj, Stryi, Стрий, סטרי. Це одне й те саме місто.

Галичина тут теж не має відношення до іспанської Галісії. Йдеться про історичну область Центрально-Східної Європи. Стрий у різні періоди знаходився в складі Габсбурзької монархії та Австро-Угорщини, міжвоєнної Польщі, СРСР, а зараз це Україна. Тому одна сім’я зі Стрия могла за життя отримати кілька різних паспортів взагалі не переїжджаючи з дому.

Бейт-га-Мідраш — дім навчання, приміщення для вивчення єврейських релігійних текстів і молитви. Міква — ритуальний басейн. Біма — підвищення, звідки читають Тору. Арон ха-Кодеш — ковчег, в якому зберігаються свитки Тори. Міньян — мінімальний кворум для громадської молитви; в традиційному ортодоксальному юдаїзмі це десять дорослих єврейських чоловіків.

Белжець, куди у вересні 1942 року відправили євреїв зі Стрия, був табором смерті. Тобто не просто табором ув’язнення або примусової праці, а одним з центрів операції «Рейнхард», створених нацистською Німеччиною саме для масового вбивства євреїв.

Є ще поняття йизкор-бух, або меморіальна книга громади. Після Шоа вихідці з знищених міст і містечок створювали такі книги в Ізраїлі, США та інших країнах. Завдяки їм збереглися прізвища, фотографії, спогади і опис життя, якої фізично більше не було. Sefer Stryj, видана в Тель-Авіві в 1962 році, якраз така книга.

І останнє, що з сучасного Ізраїлю іноді складно відчути. Коли ми сьогодні бачимо українське місто і окремо стоячу «стару єврейську синагогу», створюється враження що євреї були маленькою історичною групою поруч з основним населенням. У Стрию це зовсім не так: наприкінці XIX століття євреї складали більше 40% жителів. Велика синагога була частиною нормального міського життя, як ринок, школа або лікарня.

209 років історії — і тепер все знову впирається в практику

Велику синагогу побудували в 1817 році. У 1858-му серйозно перебудували, після пожежі 1886 року відновили ще раз і змінили її вигляд. У вересні 1942-го всередині тримали близько трьох тисяч євреїв перед відправкою в Белжець, у травні 1943-го туди знову зігнали понад тисячу осіб, яких пізніше вбили.

Після війни синагога стала складом. У 1980-ті з неї збиралися зробити басейн, демонтували склепіння і залишили недобудованою. У 1990-ті до неї поверталися нащадки громади з Ізраїлю, Єврейський університет документував руїну, у 2017-му стіни очищали від дерев єврейські та українські волонтери. Тепер у вересні 2026 року місто і «Спадщина.UA» намагаються запустити вже повноцінний проект повернення будівлі в міське життя.

Але меморандум поки нічого не гарантує. Старій цегляній коробці потрібна інженерна стабілізація, проект, гроші, фахівці, потім роки утримання. І ще треба вирішити річ набагато менш технічну: чи можна зробити сучасний культурний центр так, щоб він не перетворив місце Голокосту просто в красиву історичну декорацію.

Напевно, це і буде головним випробуванням проекту. Тому що тут не можна відновити тільки зручну половину минулого.

Велика синагога Стрия була місцем молитви. Потім стала місцем де людей замикали перед смертю. Потім складом, недобудованим басейном і руїною. Тепер у неї з’явився ще один шанс — але що саме місто поверне до життя разом з цими стінами, поки тільки належить вирішити.